Миті, яких не було

Бурштинові очі

У його совісті тепер бурштинові очі.

Здається Лілі обридло бути його совістю. Дивитись на професора зеленими очима свого сина і говорити тоненьким голоском у голові, що Северус дуже-дуже помиляється.

Чи може то Снейпу обридло виправдовуватись перед мертвою подругою дитинства і коханням юності? Постійно шепотіти всередині голови тому тоненькому голоску: Лілі, я маю. Лілі, так треба. Лілі, я повинен!..

Без зупину – Лілі, Лілі, Лілі. Здається, його молитва втратила силу.

Здається, Лілі втратила голос. Вона більше не навідувалась у снах. Не приходила маревом наяву. Щезла. Не в одну мить. Не в одну секунду. Та спочатку його совість змінила колір очей на бурштиновий. Зелень крапля за краплею розчинялась у карій барві. Крапля за краплею... ніжне Лілі змінилось різким – міс Ґрейнджер.

Коли? Коли це сталося?

Коли почалися ці зміни? Коли тоненький голосок Лілі перетворився на голос міс Всезнайки? Міс Хоробрість. Міс Гідність. Міс Упертість. Міс Я-допомагаю-домовим-ельфам. Міс... коли заздрість, що з Поттером дружить така уперта, але розумна і хоробра дівчинка, змінилась захватом?

Він не пам'ятає.

Северус Снейп – і не пам'ятає!

У його совісті бурштинові очі. Коли світла мало, то вони здаються майже чорними. Але варто промінчику сонця торкнутись їх, як очі наливаються сяйвом. Професор не може в них дивитись. У зелені може. Зелені не чіпають жодних струн в його душі.

Тепер не чіпають.

У його совісті пухнасті, як кульбаба, коси. Так і хочеться дмухнути. Так і хочеться пригладити хвилясті пасма мимохіть, коли буде йти між столами та прискіпливо стежити за роботою учнів. Від цієї думки солодко стискається у грудях і одночасно скручує живіть у тоненьку-тоненьку спіраль.

Северус не може так вчинити. Ні-ні. Він кохає Лілі.

Він. Кохає. Лілі.

Чи можна ці слова викарбувати десь, щоби Снейп і сам повірив? Діяти так, наче нічого не змінилось. Наче його совість говорить голосом Лілі, дивиться на нього зеленими очима.

Йому хочеться, йому справді цього хочеться! Він не хоче померти від рук розлюченої деканки Ґрифіндора.

Але у його совісті бурштинові очі.

Пухнасті, хвилясті коси, рука так і свербить торкнутись, пригладити. Але він чавить це бажання ще до того, як воно повністю формується.

Він кохає Лілі.

У його совісті упевнений голос міс Всезнайки. Карі очі, що від сонця світлішають і робляться бурштиновими. У його совісті пухнасті коси.

Але він кохає...