Ліля чи Лілея, як звала її бабуся-філолог, знімала однокімнатну квартиру на четвертому поверсі. Її батьки поїхали працювати у Швецію, а вона вирішили лишитися, щоб і навчання не кидати і ту ж бабусю навідувати.
Перше, що вони зробили, коли увійшли, - виглянули з вікна. Біля під’їзду було пусто, але в тіні дерева рухалась ще одна тінь.
- Мабуть, лишили когось, щоб постежив. Думаєте, надовго він тут? – притисла до себе кота дівчина.
- Щойно змерзне, відразу втече. Зуб даю. – махнув рукою Іван і відійшов подалі, дістаючи телефон.
Через пару хвилин стало відомо, що Лара скористалася з нагоди і, поки Сергій побіг за Ванею, з подругою втекла до неї додому, де з хвилюванням чекала на його дзвінок. Разом вони вирішили, що вже завтра підуть штурмувати відділення поліції, щоб отримати заборону Пилипчуку наближатися до Лари. Наскільки ефективно це буде невідомо, але краще вирішувати проблеми по мірі їх появи.
Вони лишили верхній одяг і взуття в коридорі, а самі сіли у кухні.
- Подруга четвертує мене, але ось. – Ліля дістала з холодильника пляшку рожевого шампанського.
- А чому все так серйозно? – не зрозуміли хлопці.
- Ми мали випити її на День всіх закоханих. Традиція у нас… - трохи сором’язливо мовила та – Ой, ледь не забула…
Дівчина побігла в іншу кімнату, а повернулася з шапкою в руках.
- Ось. І дякую, бо я так поспішала, що навіть про це забула…
- Ааа, так це ти. Думаю, варто познайомитися нормально. – встав Ваня – Іван – кращий друг цього джентльмена, майстер влипати у неприємності.
- Ліля – викрадачка чужих шапок.
Не дивлячись на те, що їм і так було про що поговорити, шампанське так чи інакше пожвавило цю бесіду. Кіт затишно всівся на пустому підвіконні, а вони так і теревенили за кухонним столом доки телефони не почали сповіщати про смс, де кожного хтось вітав з Новим роком. Тоді трійця вийшла на балкон, щоб побачити традиційні салюти.
Тишу порушив Діма.
