О, мій нахмурений учитель
Я ваше, не мале дитя
І хоч червоний Ви, та почуття...
Ні, лякати я не треба,
Не треба йти у безголів'я втрат
Я хочу зникнути, хочу піти до Моісея варт
Але... Чому не відпускаєте мене?
Для чого поруч ходите?
Можливо, я вчинила злочин?
Чи може зайве щось сказала?
Але до чого тут доброчин?
Замовкла.. Промовчала..
Червоний пане.. Чи Ви чорний?
Чи зелений? Ні, червоний!
Вже тремтять легені..
Ви підкорили моє тіло,
Зломали серця камінь
Тепер, хотіла- не хотіла
Скидаю захист з рамінь
Так, Ви можете тримати,
Та не минуться вам ці втрати.. втрати..
І знов йдете, і знову повертаєтесь..
Навіщо ж ви з терпінням та сльозами граєтесь?
Немов чекаєте мого визнання..
І знов корюсь я Вам, та вже в останнє...
:3
