Побачення 💞💞💞

767 41 2
                                    

-Або навпаки...
Ми знову поцілувались... Лежали в палатці ми не довго так, як батьки почали збиратися додому. По дорозі, я думала, що мені робити далі, що сказати Техьону? Та як вести себе з ним...
"Оце ти натворила Настя... Ти хоч кохаєш його? Чи ти це зробила із-за алкоголю? Ну, як мінімум він красивий..."
Ранок!Понеділок!
В школу зовсім не хочеться, а може прогуляти?
Я спустилась на перший поверх, та підійшла до мами, яка готувала сніданок...
-Маам...
-Що?
-А можна я сьогодні залишусь вдома?
-А не багато хочеш?
-Ну чомууу?
-Іди збирайся, а то запізнишся!
Взагалі-то мама добра, і залишає мене коли я прошу... Та сьогодні щось пішло не по плану...
Сьогодні, я вдягла сіру кофточку з відкритими плечами, та юбку. Що мені подобається в цій школі, так це те, що тут немає форми...
Я пішла в школу пішком, і не звичайною дорогою, щоб мене хтось побачив, а вуличками...
Так я дойшла в школу спокійно, але трошки запізнилась...
Я захожу в клас, і як завжди сідаю до Чон Дунг, яка була дуже засмучена, і можливо ображена на мене...
Дзвінок!
-Насть... Нічого не хочеш сказати?
"Я...я не розумію про, що вона, та надіюсь, що про мій роман з Сюміном ніхто не дізнається... Він же не міг всім розповісти???"
-Дивлячись про що?
-Чому ти не відповідала в какао толк??? Я тобі штук 20 смс написала!!! - тихо кричала на мене Чон Дунг.
Хто не знає, так Какао толк, це щось типу Вайбера.
-Я була з батьками в горах, а що ти хотіла???
-Ех, тепер це не так і важливо... Але добре, я тобі розповім... В суботу я, Техьон, Джексон, і іще там пару людей яких ти не знаєш, гуляли.
-Як гуляли?
-Ну в хаті Джексона, ти б бачила які в нього там хороми... Так ось... Там було багато соджи, і ми всі напились...
-Ну?
-Не перебивай! Потім ми грали в Правду чи дію...
-Добре, Чон Дунг, можеш не розповідати... Мені не цікаво...
-Фу яка ти! Ну добре, добре...
Мені все-одно образилась вона чи ні... У мене є свої проблеми, яких зараз більше ніж достатньо.
О, ось і Сюмін який підходить до мене.
-Настя, привіт!
-Ага... - сказала я дивившись в вікно.
"Блін, як мені себе вести з ним? Я не хочу всіх цих букетних періодів і т.д. Я хочу лиш того, щоб ніхто не дізнався про ту ніч..."
-Може прогуляєм математику?
-Давай.
Я в шоці... Я навіть сама помітила як змінилась, два тижні тому, я б точно так не сказала, да ніколи в житті! А тепер, я тільки рада прогулювати уроки...
Я взяла свій портфель, і ми пішли з Сюміном...
-Ну то що? Ідем гулять?
-Так, звичайно)
-Куди хоче моя принцеса?
-В парк!
-Окей.
По дорозі ми говорили про все, про школу, життя, але не говорили про наші відносини...
Ось ми сіли на лавочку в парку, та я почала цю важку розмову...
-Сюмінее?
-Що?
-Ми ж тепер зустрічаємось чи як?
-Так, а що?
-Я просто уточнила...
-А ти що не хочеш?
-Ні, ні, звичайно хочу, ти красивий хлопець, з гарним тілом, та мені подобається з тобой гуляти, але...
-Але?
-Але який сенс наших відносин? Ти ж мене не кохаєш?
-Ти... мені подобаєшся, та і я хочу щоб інші хлопці від тебе відстали. Мене це бісить...
Сюмін підвинувся до мого вуха, і сказав:
-Запам'ятай крихітко, я власник, і ненавиджу коли хтось чіпає мою дівчину.
-Це ти про мене?
-Ага.
-Добре, я люблю таких власників як ти... Та не думаєш, що ми ще малі для таких ігор?
-Ні, гадаю зараз саме час!
"Взагалі-то мені подобається ця гра, і навіть дуже..."
-Добре, так як ти теж мені подобаєшся, тоді ми зустрічаємооось!
Сюмін посміхнувся, і це було мило, а я тим часом прикусила свою нижню губу. Побачивши це, Сюмін сказав:
-Ну, я вважаю що зараз саме час приступити до веселощів...
-Я теж!
Я легенько поцілувала Сюміна в губи, і ми майже пішли гуляти, але до нього хтось подзвонив по телефону...
-Так! Так це я! Ні, ні ви що? Їй стало погано, та я як її друг пішов провести її додому! Так! Добре, дякую, допобачення!
Я засміялась, і посміхнулась.
-Це директор дзвонив?
-Агаа, ну як тобі прогулювати?
-Чудово, мені подобається.
-Знаєш, а в мене є гарна ідея як провести цей день...
-Ну і як?
-Зараз побачиш...
Сюмін сходив до магазину але сказав, щоб я зачекала на дворі.
Він вийшов з магазу і ми кудись пішли.
-Нуу, довго ще? Сюміне я втомилаась.
Так, насправді ми довго йшли, десь пів години...
-Ще трішки, може хочеш щоб я тебе поніс на спині?
-Так, хочу!
Сюмін дав мені цей важкий портфелик, і підсадив мене собі на спину.
-Мені подобається. - як дитина сказала я!
-Мені теж!
Ми засміялись, а через хвилин 7 вже прийшли.
-Де ми?
-Яка різниця? Головне, що нас тут ніхто не побачить.
Я посміхнулась. Насправді, тут дуже гарно, і справді немає людей. Відкривається вид на величезні корейські хмарочоси, яких дуже багато, та на оживленну трассу по якій їздять дуже багато машин...
-Тут... гарно...
-Але ти гарніша за цей вид.
-Дякую, ти теж)
Ми посміхнулись одна одному.
-Так, а що тоді в портфелі?
Сюмін дістає із портфелю пляшку... Пляшку вина... мені це вже подобається...
-Це те саме вино яке ми пили в ту ніч?
-Так... тільки тоді його було зовсім трішки, а тепер пляшка повна.
Ми знову засміялись.
Сюмін достав пластикові бокали, та ми начали насолоджуватись цим вином...
Потім я згадала, що вранці взяла собі сир, і ми їли його з вином.
-Прям як справжнє побачення.
-Це воно і є!
Потім я підвинулась до Сюміна, і він обійняв мене своєю рукою.
Пройшло 2 години!
-Ні, ну ти, що мені не віриш?
-Та це не можливо!
-Ну дивись тоді...
О боже мій... Так як я була в не тверезому стані, я це згадую з трудом.
Я засунула цілий кулак в рот. Та побачила, що Сюмін очманів.
-Бачиш, я ж тобі казала!
-Я в шоці...
-Тепер ти кажи, які в тебе таланти...
-Я дуже
Сюмін підвинувся до мене, та сказав дуже тихо...
-Я дуже гарно цілуюсь...
-Як докажеш?
Сюмін пристрасно і повільно поцілував мене... Спочатку один раз, потім другий, третій...
-От блін.
-Що?
-Ти також дуже гарно цілуєшся...
Я трішки посміхнулась, а потім ми продовжили цілуватися...
Цілувались ми десь пів години, а потім почали допивати вино. Там оставалось зовсім трішки, і я допила з горла. Поцілувавши Сюміна після цього...
-Тобі подобається?
-Що?
-Подобається пити зі мною?
-Так... і ключове слово тут з тобою.
Через дві години потемніло, і Сюмін сказав, що нам пора йти, я погодилась, і ми пішли, ну як пішли, Сюмін ніс мене всю дорогу, до мого дому.
-Ну все Сюмінчику бувай! - я поцілувавши його, вирішила зайти в дім, але побачивши мою ходу, Сюмін сказав:
-Настю!
-Що таке?
-Ти не підеш додому в такому стані!
Сюмін, без мого дозволу закинув мене собі на спину, а я тим часом сміялась... От цікаво п'яні дівчата подобаються хлопцям.
Сюмін приніс мене до себе додому, подзвонивши моїй матері сказав, що ми працюємо над десертацією...
-Ну, і що мені з тобою робити?
-Любити... - ледве-ледве сказала я.
-Ехх, принцесо?
-Що?
-Пішли в душ, може хоть прокинешся?
-Та ніі, не хочуу.
Сюмін взяв мене на руки, та помив душом в одежі...
-Холодно, Сюміне.
Потім він вкутав мене полотенцем, та відніс в його кімнату.
-Зачекай, я дам тобі кофту...
-Жду!
Сюмін дістав свою теплу рубашку зі шкафу, та дав мені.
-Ти сама вдягнешся? Чи мені тебе вдягти?

Школа.КоханняWhere stories live. Discover now