Збуджуючі поцілунки

897 53 4
                                    

Мені сподобався цей день!
Відразу ж коли прийшли мама з татом, вони сповістили нас з Максом, що ми їдемо на цих вихідних в гори, з ночівлею, вони сказала, щоб я повчила уроки, бо приїдемо ми дуже пізно в неділю.
Сказати, що мене засмутила ця новина я не можу. Та майже коли я вже пішла мама сказала, що мені не буде нудно, тому, що з нами їде ще одна сім'я з якою мої батьки познайомились на днях.
-Хлопчик... з нами поїде їх син, твого ж віку, такщо ти не будеш сумувати, я гадаю, ви здружитесь...
-Добре... Надобраніч мамо!
-Солодких снів, доцю.
Я довго не змогла заснути, думаючи про все... про Джексона, про Техьона, та навіть про цього нахабу Сюміна...
Цікаво, а що робитиме Техьон на вихідних?
А ще мені надзвичайно цікаво, що то за хлопець, з яким прийдеться провести два дні...
Я заснула десь опівночі...
Ранок! Субота!
Так, як мама збудила мене о восьмій ранку, я вже прокинулась з поганим настроєм, та смачний сніданок, який приготував тато все змінив!
Ми були зібрані з вчорашнього вечору, і поснідавши, відразу ж вирушили в подорож...
Весь цей час, який ми проїхали до гір, я слухала музику.
-Ну ось! Ми приїхали!
-Ура!Виходимо! - сказала я, вийшовши із машини після батьків.
Все добре, мені навіть тут подобається, тут красиво, та дуже чисте повітря.
-О ви вже тут! Привіт люба! - сказала нова подруга мами підійшовши до неї т обійнявшись.
-А це твоя донька... Настя, так?
-Так, дуже приємно!
-Така ж красуня, як ти і розповідала!
Я трішки покрасніла, та потім ми пішли до сім'ї цієї тітоньки.
Я... я в шоці! Цей хлопець... син маминої приятельки...Це Сюмін! Так, саме той мій новий однокласник.
Він теж мене побачив, та чомусь зовсім не був здивований. Ані трішечки.
-А, Сюмін, це та сама дочка моєї подруги, про яку я розповідала тобі.
-Так, я зрозумів... Доречі, ми навчаємось в одному класі, чи не так Насте?
-Саме так... - не впевненно сказала я.
-Ну добре, ви діти посидіть тут, а ми підемо шукати хвиріст, щоб розпалити вогонь. - сказав тато Сюміна.
-А ми тоді наберемо води біля водоспаду. - сказала моя мама.
Всі пішли. Залишивши мене на одинці з цим дияволом.
-Ну привіт...
-Якщо чесно не очікувала побачити тебе тут...
-А я знав, що це будеш ти... І можеш не вірити, та навіть трішки зрадів.
-Кх.
-Минулого разу... мені здається ти вчинила не вічливо...
-Вибачатися я не збираюсь!
-Я й не прошу... Єдине, чого б мені хотілось, щоб ці дні ми провели весело. - сказав Сюмін підморгнувши мені.
"Ухх... Не подобається він мені..."
Батьки повернулись, але потім, ближче під вечір, сказали, що ми зможем прогулятися... Ми так і зробили.
-То... в тебе є хлопець?
Я трішки посміхнулась, а потім спитала:
-З чого це такі питання?
-Та так... просто поцікавився... Не тільки мені цікаво Техьон це, чи Джексон...
-Он як! А кому ще цікаве моє особисте життя?
-Не важливо...
-Знаєш, я не повинна відповідати на твої питання.
-Ну ні, так не піде... Давай пограємо в гру.
-В яку це?
-Правда чи дія!
-Ні, не хочу...
-Слабо? Ну давай, все-одно скучно і тобі і мені.
-Ну добре.
-Тоді, я почну... Настя, правда чи дія?
-Правда.
-Чому ти переїхала в Корею?
-Папина робота, його підвищили, і прийшлось переїхати...
-В Кореї веселіше, чи не так?
-Так, набагато. А ти... Чому ти переїхав?
-Нуу... захотілось...
-Просто так захотілось? А батьки?
-Вони погодились...
-Ого...мило...
-Мабуть... Так, ти скажеш чи є в тебе хлопець?
''Знову... знову це запитання... Я б відповіла, аби знала відповідь... Техьон... він мені справді подобається, але не думаю, що він мені колись пропонує зустрічатися...А для Джексона, я тільки іграшка... Ну так, що мені сказати Сюміну?''
-Я думаю, що немає...
Я трішки усміхнулась, тому, що ситуація насправді цікава...
-А у тебе, у тебе є дівчина?
-Була... Та вона померла...
-Ого... співчуваю... А як вона померла?
''Настя, алооо! А якщо це болісна тема для нього? Навіщо я взагалі це спитала? От блін, тепер мені соромно...''
-Оу, ну якщо не хочеш про це говорити не кажи... Це мабуть болісна тема...
-Ні... Вона з моїм другом розбились на машині... Вона... зраджувала мені... - він казав це з таким сумом в очах...
Мені і справді стало його шкода...
-Ну... що було те прошло... зараз все добре!
-... - я важко посміхнулась, а потім ми пішли гуляти далі...
-Сюмін, а чому ти був таким нахабним в школі?
-Нахабним? В мене був поганий настрій... І вибачатися я не збираюсь! - ми двоє розсміялись...
Насолоджуючись прогулянкою, потім повернулись до батьків, які вже розкладали палатки.
-Ми повернулись! - сказав Сюмін.
-От і добре! Допоможеш нам з палаткою? А Настя з їжею...
Коли я готувала їжу з своєю, та Сюміновою матір'ю, я поглядувала на Сюміна, а саме на те, як він незграбно, та дуже смішно розкладав палатку з моїм татом, так вийшло, що ми зустрілись поглядами.
Все з приготуванням закінчено!
Ми поїли, після чого, рішили розійтися по палаткам. Так вийшло, що нам з Сюміном прийшлося спати в одній палатці... Насправді це не дуже удобно, але вибору в нас не було...
Звичайно, ми не зразу лягали спати...
-Ходімо гуляти?
-Зараз?
-Так, чому б і ні?
-А батьки не замітять?
-Вони вже давно сплять...
-Ну... добре, пішли.
-Ми підійшли до обриву, під яким була велика річка... вода так гарно переливалась під світлом місяця. І Сюмін вирішив стрибнути з обриву.
-Ти... ти серйозно?
-Так... А що тут такого?
-Ти здурів? Подивись яка тут висота!
-Так... метрів 10 не більше...
-Все одно це небезпечно!
-Ти боїшся за мене?
-Взагалі-то так!
Сюмін зняв свою футболку, і під світло місяця стало видно його красиве тіло...
-Ну, я пішов! - сказав Сюмін, після чого легенько поцілувавши мене в лоб, стрибнув.
''Як тільки Сюмін стрибнув, я взялась за голову двома руками, та через секунди три, на щастя, він виплив... Потім, він швидко заліз до мене. А я типу образившись на нього схрестила руки, та надула губки...
-Еей, Настя ти, що образилась?
''Таак, ще й як!'' - хотіла б я це сказати, так, як переді мною стояв красивий, синьоокий хлопець з пресом, та ще й весь мокрий...
-Ну... що мені зробити, щоб ти не ображалась?
''Я промовчу...''
Сюмін, своїми мокрими та холодними руками підсадив мене на себе і сказав:
-Пригнемо разом?
-Що?
Я не встигла нічого сказати так, як Сюмін розігнався, та стрибнув разом зі мною!
''Огооо, так у мене звичайно ще ніхто не просив пробачення..."
-Ну, що сподобалось?
-Трішки...
Я трішки посміялась, після чого подивилась на Сюміна с під лоба...
Потім... Я не знаю, можливо нас перемкнуло, або з'явилась якась іскра... Так мабудь виною всього цього є ця іскра...
Сюмін почав мене палко і дуже приємно цілувати...
Спочатку, я не зрозуміла, що сталось, але потім, вже цілувала його я...
Потім він, знову підсадив мене на себе, та цілував зовсім по іншому, це були збуджуючі поцілунки... Вони зовсім не схожі на Техьонові або Джексона.
Після довгих поцілунків, Сюмін поцілував мою шию, після чого, зробив маленький засос на ній... ніч, тільки починалась, а я вже відчуваю, що хочу переступити ту межу саме з Сюміном...

Школа.КоханняWhere stories live. Discover now