Тебе підвезти?

919 46 1
                                    

"Щось не подобається мені ця ситуація! Мені чомусь не по собі..."
—І все?
—Ну... Так?
Дзвінок!
В наш клас заходить вчитель, та розпочинає урок хімії. Він був дуже затянутим, та як на мене, йшов аж занадто повільно... Можливо треба було прийняти пропозицію Техьона, та цей урок також прогуляти?
"Ой, про що це я взагалі думаю? Досить! Зараз буде останній урок, ну нарешті."
Дзвінок!
На цій перерві, я просто розмовляла з Чон Дунг, та хлопці, які сиділи перед нами, в якийсь момент повернулись, та почали зі мною знайомитись. Першого звали Мін Джису, а другого Кім Чхве.
Вони здалися мені дуже милими, так, вони і справді милі.
Цілу перерву, ми говорили з ними в основному про мене, наприклад, як довго я вчила корейську мову, та що цікавого в моїй країні. Я навіть сказала, що на канікули можна полетіти до України, та вони погодились...
Дзвінок!
Вже сьомий урок... Останній, нарешті! Перед перервою, ми домовились з Чон Дунг, що підемо додому разом, так, як нам подорозі.
Зараз урок математики, і насправді, мені цікаво, я це все знаю, так, що для мене це тільки повторення, учитель, дуже гарний, та чомусь, він так молодо виглядає...
Дзвінок!
Ми з Чон Дунг виходимо зі школи, та бачимо Джексона, який розмовляє з Те.
Чон Дунг пропонує піти до них, та я кажу їй, що мені час іти додому, і вона робить рішення в мою сторону.
"Можливо вони ждали нас там? Хах, а ми так втікли... Круто."
Чон Дунг живе трішки ближче ніж я, та другу половину дороги мені прийшлося йти на одинці.
"Хух, я знову одна в домі. Круто, я люблю бути на одинці в великому домі."
Я взяла морозиво, пішла в свою кімнату, та почала дивитися дорами.
Потім, самим першим додому прийшов Макс.
Я спустилася по сходах зі своєї кімнати, та підійшла до нього.
—Макс, привіт!
Як не дивно, дома ми говоримо на рідній мові, тобто на українській, щоб хоч десь не напрягатися та вільно розмовляти.
—Настя. Ану присядь...
"Так, що сталося? Аж страшно!"
Я сіла за столик в нашій кухні.
—Що сталось Макс?
—Уявляєш, мені дзвонили з твоєї школи?
Я засміялась, тому, що це дуже схоже на розіграш.
—Серйозно?
—Так, якийсь хлопець сказав, що ти прогулюєш уроки.
Я гучно засміялась, і здивувалась від почутого.
—Макс... Добре, але чому вони звонили тобі?
—Я не знаю, я такий сижу, працюю над документами, а тут вони, кажуть, що моя сестричка прогулює уроки... Смішно, так?
—Так, навіть дуже.
—Не хочеш оправдатися?
—Ну, якщо я тобі скажу, що мене увів друг на кришу цілуватися, ти повіриш?
—Думаю повірю... Стоп, ти серйозно?
—Ну... Вибач, такого більше не повториться, та мені все-таки цікаво, чому вони дзвонили до тебе...
Я почала йти в свою кімнату...
—Так, Настя, не переводь тему...
Я зайшла в кімнату зі сміхом.
Мій вечір, пройшов за переглядом дорам, та виконуванням домашнього завдання.
Ранок! Уже четвер!
Я знову ж швидко зібралась, та надівши юбку з чорною майкою та джинсовкою пішла в школу.

 Ранок! Уже четвер!Я знову ж швидко зібралась, та надівши юбку з чорною майкою та джинсовкою пішла в школу

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Настрій в мене чудовий, мабудь це тому, що я виспалась.
Я включила музику в навушниках, та пішла в школу.
Та не пройшовши й 20 кроків від дому, до мене під'їхала якась машина, я знявши навушники з вух, та обершувшись, побачила Техьона, який визирав з переднього вікна, та опустивши вікно, спитав:
—Насть, хочеш, я тебе підвезу?
—Ні, не хочу.
—Шкода...
"Він просто візьме і проїде повз мене? Да нууу так зовсім не цікаво..."
Техьон вийшов з машини, та відправивши шофера їхати за нами підійшов до мене.
—Тоді я піду з тобою пішки.
—Як хочеш...
"Ура..."
Я все-таки зняла навушники, та йшла розмовляючи з Техьоном.
—Навіщо ти приїхав? Твоя школа ж далеко звідси.
—Хотів знову відчути смак твоїх губ... Виповниш моє бажання?
—...Техьон, до мого брата вчора дзвонили, та сказали, що я прогуляла урок.
—Да забий...
"Так, говорити з ним на цю тему без корисно..."
Ми вже майже перед школою, та тут, Техьон раптом стає перед мною, та зупиняє.
—Техьон, ти не думаєш, що цілуватися коли ми не в відносинах, не правильно?
Техьон трішки подумав, потім посміхнувся, та сказав:
—А ти хочеш бути у відносинах?
—Ти мене не зрозумієш...
Я поняла, що Техьон мене не поняв, та щоб не забивати йому голову, підійшла до нього, та посміхнувшись, промовила:
—Ну добре, не бери в голову.
Поцілувавши його в щічку, я пішла на уроки.
Зараз рано, і учнів мало, що мене дуже радує. Зайшовши в клас, я побачила, як і три дні тому, Джексона. Який був один в величезному класі.
Я сіла на своє місце, і він заговорив зі мною.
—Значить, ти тепер з моїм другом?
—Ні, ми тільки друзі? - не впевненого кажу я.
—Та невже?
—Так.
—А хіба друзі цілуються у всіх на виду?

Школа.КоханняWhere stories live. Discover now