ВІН. Частина ІІІ

3 2 0


До* Yankee Bar

Полинула нова пісня тендітної співачки, яка любила виступати саме в цьому барі. Її каштанове волосся, навмисно неохайно підібране, змішувалося з новорічними прикрасами, особливо вогнями гірлянд, які були теплих тонів, та бенгальських свічок. Дівчина мала дивовижні очі, великі, мигдалевидні й трішки оленячі, холодного кольору, глибину якому додавала її персикова сукня, що вирішила цієї ночі майже нічого не приховувати, а нечаста посмішка лише підкреслювала кирпатість її носу. Все це завжди не залишалося без уваги.

- А цього року вони не погано так прикрасили заклад. Неперевершена атмосфера, дещо кулуарна.

- Ви всі помиляєтеся. І ті, хто намагається повторювати, робите величезну помилку.

- Ти про що?

- Думаєте я добровільно оце вічність проводжу людське життя самітником? Вважаєте мені це геть не важко? – він залпом осушив енну склянку. – Правильно, мені не важко, бо я так і не спромігся полюбити, а робити комусь боляче, через штучні почуття не має сенсу. І так, я тебе не розумію. Дівчина в нього? Серйозно? А ти впевнена в його почуттях? А там вона янгола чіпати не буде.

Він занадто осудливо подивився на мене. Я відчула злість.

- Та якби я був на твоєму місці... Не розумію. Може для вас відпустка і винагорода, а для мене кара і марні сподівання! Мене дістало весь час потім вислуховувати, що який я герой, що знову спромігся не заподіяти біль. Та я взагалі кохав лише в першому своєму житті.

Ого, я не знала як реагувати.

- Навіщо ти прийшла? Ти ж знала, що цей бар мій. Йди звідси, своїм ставленням ти лише доводиш мене. Лишився тиждень, знайди його, зроби хоч щось!

- Пекельні вигнанці підійдуть? – я ненадовго нагнулася до його обличчя.

- Що ти..?

- Жартую, а ти забагато випив і перебив мене, так не почувши фіналу.

Я посунулася, щоб йому стало видно біло-червоний букет на сидінні позаду, з яким я прийшла, а він забув.

- Від кого?

- Від кого? – я допила і свою останню порцію. – Кому.

Він запитально поглянув, а я встала, забрала квіти і попрямувала, під звуки затихаючої пісні, до сцени, до демона мого серця. Цей раз мені нікого не доведеться полишати – Різдво відсилає додому всіх.       


Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
СлугиПрочитайте цю історію БЕЗКОШТОВНО!