ВІН. Частина ІІ

3 1 0

До* Н.А.

Та важко було з іншим. Через декілька причин. Я ніколи не зможу описати ні його погляду, ні того, чого варте мені встояти перед ним.

Перед його поглядом.

Впродовж цього перебування ми часто пересікалися. Не так часто як би мені хотіло, але занадто часто ніж мені того хотілося. Мабуть жили поруч. Або його дівчина. Весь час, що я їх бачила разом вони були такі щасливі. Ідеальна пара і так схожі один на одного. Я впевнена, він її кохає.

А його погляд? Може то просто у нього такий погляд. Або це він на мене так діє.

Я, навіть, зараз не можу перестати думати про його очі. Він ними дивився немов в мою суть. Дивно, але я ні разу не змогла витримати його: весь час ховала обличчя, намагалася не дивитися, навіть коли потрібно було заговорити саме до нього, або в тому числі.

Де? Колись він неодноразово приходив до кав'ярні, в якій я працювала, з ноутбуком, з друзями чи дівчиною. – нерозбірливе зітхання, водіння пальцем по краю склянки. – ніхто ніколи не мав на мене такого впливу.

Інколи мені здавалося, що він в мене закохався чи щось таке, хоч я розуміла, що це не правда. Але його очі? Навіщо було давати йому такі очі?

А як же він дивився на мене. Кожного разу, неймовірних зусиль мені коштувало не накинутися на нього. Кожного разу.

Я обіцяла собі нині нікого не допускати, Боже, як це в тебе виходить?, але це боляче. Боляче так жити самому. Після закриття кафе, я випила в барі напроти й пішла зимовим морозяним вечором до найближчої зупинки. Там одиноко сиділа лише якась бабуся, я сіла на іншу лаву, а потім прийшов він.

Навіщо він сів поруч, навіщо заговорив саме до мене, навіщо знову так дивився? Випивка допомогла не сховати одразу очі, але неймовірно посилила бажання прилинути до його тіла, до його вуст. Так поруч, так дивиться, зі мною відбувається щось дивне. Я навіть не пам'ятаю чи колись таке відчувала, щоб ніяковіла? Було єдине спасіння.

Коли ми на Службі, то одне, та коли ми люди – лізти в чужі пари, то табу. Хоч закон і дозволяє. Але це моє табу. Моє, розумієш? – хитає головою, розводить руками.

Хм... Потім, він мені, наче, вперше декілька разів снився. Там все посилювалося: і добро, і зло. Але я пам'ятала, що і в тих світах він мій заборонений плід.

Та й, напевно, я все собі надумала. Я йому байдужа. То лише його погляд.

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
СлугиПрочитайте цю історію БЕЗКОШТОВНО!