СХІД СОНЦЯ. Частина І

7 2 0

Здається я знаю рішення.

Чорт би мене побрав, бо таки знаю це кляте рішення.

А зараз, я просто на нього дивлюся, поки час жорстоко спливає. Ось він відірвався на мить від своєї гри, посміхнувся й далі давай бути великою дитиною. Досі дивуюся, як цьому чоловікові вдається час від часу походити на дитину, як цій душі вдається безтурботно веселитися, як тоді цей здоровезний чоловік здавався таким беззахисним?

Скоро мені доведеться зробити йому боляче. Так чи інакше. Я боюся, що він більше не витримає ножа у спину... В такі моменти клянуся, що вже ніколи не полишу Службу, але знову та знову зраджую і себе, і невинних людей.

В моїй пам'яті стерлося безліч перших зустрічей, але цю я ніколи не зможу забути. Він, у воєнній формі, сидів згорбившись на холодному вечірньому тротуарі, а я просто йшла мимо, як мене грубо окликали:

- І чого ж це ти не пішла іншим боком вулиці?! Хіба не страшно?

- А чи не безпечніше пройтися біля вояки? – це було неочікувано, тому я навіть не встигла прочитати, та і чомусь не хотіла.

Він залився сміхом, а потім підняв свої очі і я побачила в них сльози. – Ти або дивна, або геть не місцева.

- Чому я мала злякатися? – посмішка зникла з його обличчя так раптово, як і з'явилася, він знову понурив голову, склавши в замок долоні на потилиці.

- Я сам не помітив як це сталося. Точніше не хотів бачити, що творилося навколо, але якось йдучи до частини темними вулицями, взимку сонце сідає рано, зустрів молоду самотню дівчину і запропонував провести додому, бо сутінки в нашому місті – справа ризикована для одиноких пішоходів, але у відповідь побачив як незнайомка чимдуж побігла геть. Надалі я вже не раз помічав, як нас шугаються, обходять десятою дорогою. Спочатку мене це бісило, а потім я взнав причину. Ненавиджу їх. – чоловік перейшов на голосні нотки. - Вони спаскудили звання солдата. Спаскудили честь захисника. Вони..! Та хіба можна лише їх винити. Державі насрати на поранену свідомість. Ми для неї лише спаплюжений символ, м'ясо, видимість.

Він замовк, а я присіла поруч боячись першою порушити тишу. Мені здавалося, що він одночасно і розгорається, і заспокоюється. 

 

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
СлугиПрочитайте цю історію БЕЗКОШТОВНО!