ВОСКРЕСІННЯ. Частина І

36 7 0

Вперше я побачив її на Зелені свята, під пронизливе соло дзвонаря

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Вперше я побачив її на Зелені свята, під пронизливе соло дзвонаря. Вона вийшла з церкви в білій мережевій хустці, що відтіняла її оливкову шкіру з глибокими темними очима та довгій, наче шифоновій, сукні, якою грав вітер. Вона дарувала посмішку знайомим та просто людям, які мали честь пройти поруч. Мереживо впало на плечі, чим відкрило медового відтінку блонд з дивовижно вплетеними дикими квітами в густу косу, яка завивалася на кінчиках. Щось таки в ній було... Щось і святе, і дохристиянське. Чимось ця дівчина привернула мою увагу, але не змусила ні познайомитися, а ні думати про неї більше ніж я палив ті декілька цигарок без фільтру по той бік вулиці.

Дзвони продовжували лунати, а я диміти, змішуючи повільно в повітрі отруту з тополиним пухом, який запорошував місто і волосся тієї дівчини. Так, я не згадував її після того, але і не міг в ті хвилини відірвати погляд від грайливої посмішки, від гонорової та легкої, водночас, ходи, якою вона маневрувала до трамвайної зупинки. Щось таки в ній було.

Я запрокинув голову на цегляну стіну, в останнє випустив дим, загасив цигарку та пішов в протилежний від незнайомки бік, не озираючись. Така була наша перша зустріч, але не знайомство. Та воно все-одно наздогнало нас, хоч більше ніж через рік цього земного життя. 

СлугиПрочитайте цю історію БЕЗКОШТОВНО!