Щось більше ніж почуття!

10 0 0
                                        

Телефон задзвенів різким сигналом, Чонгук поглянув на екран — Аде.
Він відповів коротко:

— Так?

— У компанію щойно приїхав ваш компаньйон по спільному проєкту, — її голос був рівним, але Чонгук відчув у ньому прихований неспокій. — Вам треба терміново повернутися.

— Зрозумів, — відповів він і відключився.

Чонгук підвівся з-за столу, поклав серветку, вже збирався попрощатися з Анною.

— Мені треба йти. Справа не терпить зволікань. Ми поговоримо іншим разом, — він простягнув руку, щоб попрощатися, та раптом...

Анна різко піднялася, наблизилася і, ніби боялася втратити шанс, поцілувала його.
Її губи були холодні, поцілунок несподіваний, але впевнений.

Чонгук завмер, серце його вдарило сильніше, проте в голові знову промайнуло питання:
Чому цей поцілунок відчувається так чужо?

Анна відступила й тихо сказала:

— Я не хочу знову втратити тебе.

Чонгук лише кивнув, не сказавши ні слова, й швидким кроком пішов до виходу, лишаючи за собою напругу, від якої важко було дихати.

Чонгук увійшов до холу компанії, його кроки були впевненими, але всередині він ще відчував дивний осад від несподіваного поцілунку Анни.

Погляд мимоволі зупинився на скляних дверях кабінету Аде.
Вона метушилася, швидко переставляла папки з місця на місце, то відкривала шухляду, то кидала ручку на стіл, наче все валилося з рук. Волосся сповзло з її плеча, і вона сердито відкидала пасмо за вухо, кусаючи губу.

Чонгук на мить затримався, і його губи торкнулася ледь помітна усмішка.
Вона така щира, навіть у своїй розгубленості...

Але він швидко зібрався — зараз не час для сентиментів. Зробив крок далі, і двері до його кабінету самі розчинилися.

Всередині його вже чекали компаньйони. Сиділи в строгих костюмах, з папками й ноутбуками. Атмосфера була діловою, навіть трохи напруженою.

— Чонгук-ші, — підвівся один із них. — Ми повинні негайно обговорити умови співпраці. Після вчорашніх подій у медіа інвестори очікують від вас чітких рішень.

Чонгук кивнув і зайняв місце голови столу. Його обличчя стало зосередженим, серйозним. Усе, що він бачив хвилину тому — усмішка Аде, її метушня — зникло за стіною бізнесу.

Слідкуюча любов!Where stories live. Discover now