Давня мрія

Розділ 1

За перекладами та планами можете слідкувати у тґк "переклади ryouko san" (посилання в описі до профілю). Також можна читати через телеграф, посилання на статті до якого є в тґк. Бо в якийсь момент видалення історій може спіткати і мене. Дякую за увагу!

──────────────────────

У кожного є своя давня мрія, яка так і не здійснилася.

Фань Хонcюань, який більшу частину свого життя провів безтурботно, ніколи і не думав, що в когось закохається.

І що цей "хтось" буде чоловіком.

Проте він все одно закохався. Хоч вони і були в різних групах, проте мали схожі спеціальності, тож часто разом відвідували заняття, іноді разом їли і час від часу грали в баскетбол.

Він неймовірно гарний. Коли він тихо читає, то його можна порівнювати навіть із картиною, настільки він був гарний. Тож він просто закохався у нього... Але, схоже, це було далеко не глибоке кохання. Просто він не міг не дивитися на нього, коли його бачив, не міг не дражнити його, коли зустрічав, та іноді марив про нього у своїх снах.

Уві сні вони зазвичай ніжно обіймалися, доторкаючись щокою до щоки. Але коли він прокидався, то йому тільки і залишалось, що самотньо лежати у своєму холодному ліжку.

Стосунки між ними були досить звичайні і тривали так до тих пір, поки кожен не пішов своїм шляхом після завершення університету.

Він згадував, що на останній прощальній вечірці він вперше побачив його п'яним. Дізнавшись від свого сусіда по кімнаті про те, де той живе, і зрозумівши, що це недалеко, він взявся провести його додому. Але зрештою він просто висадив його мовчки, не видавши бажаного зізнання.

Протягом років вони більше ніколи не бачили одне одного. Навіть якщо час від часу університетські групи організовували зустрічі, вони часто відкладалися ним з різних причин. Іноді він відчував з цього приводу жаль, але потім подумав, що в цьому нічого поганого нема – якщо не бачитися, то й образ людини назавжди залишиться в пам'яті незмінним.

Чорне волосся, очі з відтінком блакитного, він не надто любив усміхатися, але як же йому пасувала усмішка.

...

Побувавши на багатьох весіллях своїх однокласників, він зрозумів, що поруч з ним, здається, когось не вистачає. Він думав знайти жінку, щоб оселитися з нею, але коли навалилось занадто багато роботи, то вирішив відкинути цю ідею. У вільний же час образ цієї людини все одно повертався до його пам'яті.