Вам повторити?

12 розділ

— Дякувати богу, ви... — Джинні суттєво знизила голос, побачивши Скорпіуса, що спав на руках у Малфоя, — ви дісталися цілі та неушкоджені.

Візлі обняла Герміону і не відпускала з обіймів на кілька секунд довше, ніж зазвичай.

— Як вони могли втекти?

— Що ви дізналися?

Вони з Гаррі поставили запитання одночасно, і Драко, закотивши очі, прошепотів:

— Розкажи їм, я покладу його в ліжко.

Герміона кивнула і помахом голови вказала всім йти у вітальню, попри те, що все, чого їй хотілося після цілого дня в дорозі та виснажливої ​​розмови, — це прийняти душ і лягти в ліжко разом із сином.

— У нас кілька поганих новин, — засмучено промовила вона, присівши в крісло, і їй було заздалегідь шкода хлопців, бо дівчина пам'ятала себе, усвідомивши те, що відбувається.

— Я б здивувався, якби це було не так, — Гаррі похитав головою, готовий до всього.

— Перша новина полягає в тому, що маховик не можна відремонтувати, та й це не має значення. А не важливо через те, що разом зі Скорпіусом він відкинув у наш час ще одну людину.

— Мерліне, ви встигли зробити ще одну дитину? — витріщила очі Джинні, яка, здається, говорила серйозно.

— Боже, ні. Хоча, мабуть, так було б краще, — зітхнула Герміона. — Часоворот переніс у наш час когось, хто має прямо протилежну нашій мету. Це може бути якийсь Смертежер або ще хтось... — вона навіть боялася переводити погляд на друзів. — Саме ця людина могла влаштувати втечу з Азкабану, тому що навряд чи хтось був би здатний на це, якби сам не був ув'язнений бодай раз.

— Тобто... зачекайте, навіщо маховик це зробив? — насупилась Візлі.

— Закон рівноваги, це якщо коротко, — пояснила ґриффіндорка. — Але це не важливо. Важливо те, що Луну убив хтось, хто знає про майбутнє більше, ніж ми з вами.

— Але навряд чи це дає йому суттєву перевагу, — почула вона за спиною голос Драко, що тільки-но увійшов у двері. — Пам'ятай про те, що годинникар сказав про зміни. Поява Скорпіуса і цього «містера Х» вже змінила перебіг подій настільки, що навряд чи можна тепер з'єднати кінці.

— Це пояснює втечу, — кивнув Гаррі, повільно заплющуючи очі й проводячи обличчям долонями.