Вам повторити?

11.1 розділ

Герміона сперлася на раковину, прополіскуючи рот. Просто прекрасно. Закрутивши кран, вона притулилася чолом до прохолодної плитки у ванній, воліючи позбутися запаморочення. Страшно подумати, чим її обпоїли, але дівчина вже тижня як півтора не могла позбутися цієї нудоти та запаморочення час від часу у голові. Якщо це не мине, вона пообіцяла собі пройти повне обстеження у лікаря, хоча навряд чи вони зможуть хоч щось зробити, не маючи при собі зразок зміненої сироватки.

Вимкнувши світло у ванній, Герміона налила собі води з лимоном і подивилася на теку на столі. Кінґслі, який сам пережив викрадення, дав їй відпустку, яка за його словами «триватиме стільки, скільки ти потребуватимеш, аби відновитися», от тільки дівчина не була певна, що вештання будинком протягом усього тижня чимось їй допоможе. Ні, у моменти, коли вона згорталася над унітазом чи раптово втрачала рівновагу, Герміона була вдячна міністру за такий широкий жест, та загалом бездіяльність лиш наганяла на неї похмурі думки, тому вона була навіть рада нахабності свого шефа, який занадився присилати їй документи додому.

Герміоні було дуже соромно за те, що останнім часом Скорпіус проводив набагато більше часу у Моллі чи Джинні, ніж удома. Вона почувалася кепсько і не хотіла втягувати сина у подробиці, бо гадки не мала, як би він відреагував на те, що мама була в такій небезпеці, знаючи події майбутнього. Нехай Джагсон був убитий, як і його прибічник, але їй все одно було моторошно, тому Герміона не квапилася відправляти сина до своїх батьків, які не змогли б його захистити за допомогою магії, та не поспішала знімати з дому мільйон захисних заклять, накладених Міністерством.

Сам Кінґслі був справжнім героєм, на її думку, тому що повернувся до роботи через два дні, не бажаючи, щоб чутки про те, що відбулося поширилися. З випусків «Віщуна» вона дізналася, що вони вигадали правдоподібну казку про усунення Маркуса з посади, а фото підробленої особистості Джагсона, розміщені праворуч від статті, досі кидали її у тремтіння. Як вони могли бути такими дурними? Як, пройшовши через стільки всього, вона могла не помітити каверзи, працюючи пліч-о-пліч з ним стільки років? Ґрейнджер розуміла, що неможливо допомогти справі самокритикою, але ці думки вбивали її. Проте не так сильно, як думки про Малфоя.

Засинаючи щоночі, Герміона концентрувалася на подіях майже двотижневої давності, намагаючись відновити свої спогади. Вона пам'ятала, як говорила йому щось, пам'ятала відчуття страху і небезпеки, але все розпливалося так, ніби хтось додав надто багато води на полотно і всі чіткі лінії розмилися, залишивши лише нерозбірливі силуети.