Авреліан

Дозволь усьому йти своїм ходом

— Вже десята година, матусю? Десята? — запитав Авреліан, сидячи на кришці унітазу і спостерігаючи, як Герміона заплітає волосся у французьку косу.

— Авреліане, — промовила дівчина з легким роздратуванням, — він прийде, коли прийде.

— Скоро? — запитав хлопчик.

Герміона зітхнула.

— Так. А тепер піди дістань пару шкарпеток із комоду та чекай з ними у вітальні.

— Добре, — відповів Авреліан і, зістрибнувши з унітазу, помчав до спальні. Не встиг він повернутись до кімнати, як затріщав камін. — Ура!

Герміона всміхнулася і повільно похитала головою, перш ніж повільно рушити до вітальні.

— І тобі теж доброго ранку, — сказав Драко синові, який знову обіймав його ноги. Побачивши дівчину, чоловік кивнув і привітався з нею також: — Доброго ранку.

— Доброго, — відповіла вона, відчувши, як всередині все стиснулося.

— Ми йдемо? — нетерпляче запитав Авреліан.

— За хвилинку. Треба одягнути тобі шкарпетки та взуття. Що ти зробив зі своїми шкарпетками? — запитала Герміона.

— Ой... — відповів хлопчик. — Загубив. — Він вибіг у коридор і схопив забуті шкарпетки. Повернувшись до кімнати, Аврі заскочив на диван, поворушив пальчиками на ногах і простягнув шкарпетки матері. Він дозволив Герміоні натягнути на себе шкарпетки, але щойно вона зібралася одягнути туфлі, хлопчик підібгав під себе ніжки і протягнув: — Мені не подобаються туууф'ї.

— Ну, ти не можеш гуляти Алеєю Діаґон в самих шкарпетках, — зауважила дівчина.

— Я хочу сандавики, — не вгавав хлопчик. — Я люб'ю ворушити пайчиками.

— Що ж, гадаю, ми могли б сьогодні придбати кілька пар сандалій. У нас взагалі довгий список покупок, — сказала Герміона. Вона відчула, як її заощадження у Ґрінґоттсі заплакали від цієї думки. Дівчині вдалося накопичити доволі багато, не кажучи вже про пристойну суму, видану їй разом із Орденом Мерліна Першого Ступеня. Дівчина не мала звички легковажно витрачати гроші, і хоча всі заплановані на сьогодні покупки вона вважала необхідними, це були незаплановані витрати.

— І іграшки. Ти казава, ми купимо іграшки, — нагадав Авреліан.

— Купимо, — ствердно кивнула вона. — Що ж, ходімо.