Вам повторити?

Пролог

Гучний брязкіт розбитого скла боляче вдарив по барабанних перетинках, змусивши його повільно перевести погляд на бризки медової рідини. Краплі, потрапивши на підлогу з червоного дерева, перетворилися на насичено темні, зовсім зливаючись із атмосферою в кімнаті. Кілька мелодійних крижаних кубиків впали, вдаряючись одне об одного, але до них уже нікому не було діла. Яка це пляшка бурбону за останні кілька років? Він давно втратив їм лік, але все одно стримувався, щоб не спитися, не ступити в прірву, проте вже міцно стояв там однією ногою. Тут, опиняючись віч-на-віч із собою, сидячи серед цих важких стін, які пам'ятали кожен крок її босих ніг. Байдуже, наскільки часто він казав їй, що звик, коли по маєтку ходять виключно у випрасуваних костюмах та з ідеально начищеним взуттям. Начхавши на склянку, що лежить під ногами, він просто потягнувся за пляшкою і сьорбнув з горла пекучу рідину, що була єдиним порятунком від болю, здавалося, утримуючи його габарити, які росли з кожним днем. Випивка була єдиним провідником до неї.

Малфой окинув поглядом стіни, на яких танцювали відблиски вогню в каміні. Дрова в ньому потріскували так швидко, ніби раділи, що хтось звернув на них увагу після тривалого часу, поки його не було тут. Малфой уже забув, як вона змінила це місце. Менор, що звик гордо задирати статну голову до самих списів веж, пихато дивлячись на своїх гостей і змушуючи мешканців рівно тримати спину, не знімаючи гордовитого виразу обличчя навіть після вечірнього душу, покірно схилився перед її чарівністю. Здається, вона перша, кому було дозволено вранці вибігати на кухню в одних шортах і майці, заколовши кучеряве волосся першим-ліпшим олівцем. Вона робила так щодня, щоб встигнути приготувати сніданок і потім сісти на стіл, закинувши ногу на ногу, читаючи новий випуск «Щоденного віщуна», чекаючи, коли їжа розігріється. Будь-який інший маєток четвертував би за таку явну, здається, неповагу. Наче це не тисячолітній замок з історією, яка могла пробрати до жахливого тремтіння, що корінням канула далеко в минуле, а проста орендована квартирка на околиці магічного Лондона. У таких зазвичай скриплять двері й не відремонтована шафа, тому що її жителі надто заклопотані, намагаючись заробити на орендну плату, нові казани та дві-три вечері на місяць в улюбленій забігайлівці. Але її енергія схиляла перед собою всіх, здається, за нею могли піти міста, цілі країни — настільки привабливим було все, що вона робила.