Авреліан

Тінь втрати і страждань

— Дідько! Це так дратує!

Троє гостей з подивом помітили, що перебувають вже на кухні будинку 12 на Площі Гриммо. Гаррі зі спогадів займав місце в голові столу, доки інші присутні в кімнаті очікувально дивилися на нього. На кухні було повно народу, деяким доводилося стояти біля стіни, оскільки стільців не вистачало. Троє гостей побачили багато знайомих облич. Серед присутніх були Драко з Герміоною, які сиділи поруч, Анджеліна, Невіл Лонґботтом, Дін Томас, Симус Фінніґан, Чо Чанг, Лі Джордан, Блейз Забіні, декілька професорів з Хоґвартсу, Флер і вся родина Візлі. Були й інші, проте на розглядання бракувало часу, адже гнів у голосі Гаррі привабив їхню увагу.

— Нічого! Жодного знаку! Від жодного з них! За кілька місяців жодної Темної Мітки! Жодного нападу. Жодного руйнування.

— Це непогано, друже, — тихо нагадав йому Рон.

— Я знаю, — виснажено видихнув Гаррі і провів рукою по волоссю. — Просто невідомість зводить мене з розуму. Вони біснувалися по всій країні, розриваючи її на шматки, і раптово зупинились. Не могли вони так просто щезнути! Безсумнівно щось планують, і я хочу знати, що саме.

— Це тривожить, Гаррі, я знаю, — погодився Кінґслі Шеклболт, діючий міністр магії. — Проте ми шукаємо.

— Знаю, але як ми це зробимо, якщо навіть не знаємо, де шукати. Немає навіть чуток про їхнє місцезнаходження. Жодної активності протягом останніх чотирьох місяців, — Гаррі опустив очі і міцно стиснув край столу.

— У зв'язку з чим виникає цілком логічне запитання: що я все ще тут роблю? — роздратовано вимовив Драко. — Якщо вони зачаїлися ще чотири місяці тому, чому я не можу повернутися до маєтку? Я втомився стирчати у цьому будинку.

— Так, я заплутався у часі, — промовив Гаррі-гість. — Коли напали на Малфоя і в якому часі ми зараз?

— Я не знаю, Гаррі, — відповіла Герміона-гість. — Гадки не маю, коли відбувся напад. Між цим і попереднім спогадом могли минути тижні чи навіть роки. Гадаю, можна припустити, що минуло декілька місяців. Ти згадав лише про декілька нападів і руйнацій перед затишшям.

— Що ж, мертвим ти не зможеш відвідувати своїх сусідів, чи не так, Малфой? — уїдливо процідив Рон.

— У мене немає «сусідів», Візлі.

— Я розумію, що тобі хочеться повернутися додому, Драко, — заспокійливо промовив містер Візлі. — Повір мені, я розумію. Моя сімʼя також прагне повернутись до Нори, проте там все ще небезпечно.