Авреліан

Гість

— Матусю! Матусю! — кричав крізь сльози маленький хлопчик, оточений барвистим туманом, який поволі розсіювався. Світ припинив обертатися так само різко, як і розпочав, і малюк побачив, що знаходиться перед розпаленим каміном у яскраво освітленій кімнаті, і зарюмсав з новою силою, проте цього разу від страху.

— Чорт забирай! — пролунав голос, супроводжуваний звуком петарди. Хлопчик озирнувся, сльози текли по його обличчю, поки він дивився на двох чоловіків, що ошелешено завмерли. Обидва підскочили на ноги, брюнет стискав у руках паличку, готовий дати відсіч будь-якій небезпеці. Рудоволосий чоловік вражено розглядав дитину, враз забувши про вибухові картки, що валялися під його ногами.

— Мамо! Мамо! Мамо! — знову зарюмсав малюк, заплющивши очі і сподіваючись, що так йому вдасться повернутися до того світу, з якого він щез.

— Чорт забирай, — повторив рудий незнайомець. — хто це, в дідька, такий?

Чоловік з розпатланим чорним волоссям поправив окуляри і лише розгублено похитав головою, не здатний вимовити ані слова. Плач заважав йому тверезо мислити.

— Секунду тому його тут не було. В-він просто зʼявився, — вигукнув рудий і подивився у бік друга, очікуючи підтвердження. Брюнет кивнув і повільно зробив крок уперед.

— Мамо, мамо, мамо... — продовжував кричати хлопчик, гикаючи від ридань.

— Хм... цей... привіт, — невпевнено проговорив брюнет, нахилившись до дитини і намагаючись розгледіти його обличчя. Малюк замовк і, розплющивши очі, злякано вперіщився поглядом у незнайомця, його крихітне личко було червоним та набряклим.

— Гаррі? Рон? — гукнув згори жіночий голос, а потім почулися кроки. — Що відбувається? Я... — увійшовши до кімнати і ледве не стикнувшись з неочікуваним гостем, молода жінка різко замовкла. — Ем... хто це?

— Гадки не маю, — відповів ошелешений Рон, крадькома зиркнувши на молоду жінку, що мала такий же яскравий колір волосся і ластовиння на обличчі. — Він зʼявився нізвідки. Тобто, я маю на увазі, що ось його немає, а за мить він вже стоїть тут і плаче.

Гаррі кивнув на знак згоди.

— Але... як він? Тобто... хто він? — запитала дівчина, збентежена виглядом малюка.

— Не знаю, — відгукнувся Гаррі, куйовдячи неслухняне волосся на потилиці.

Жінка розчаровано визнала, що допомоги від чоловіків вона не дочекається. Вона дуже любила їх обох, як же інакше, якщо один з них — її брат, а з іншим вона зустрічається. Проте інколи від них не було жодної користі.