Одного вечора, в кінці листопада, до нас у вежу завітала професорка Макґонеґел і попросила Ремуса зібрати факультет для якогось оголошення. Кімната була переповнена учнями, рідко всі збиралися тут одночасно. Професорка стояла біля каміну і чекала поки ми вгамуємось.
— Тихо, заспокоїлися, — як завжди вимогливо подивилась вона на учнів, — У грудні нас відвідає делегація майбутніх викладачів з Інституту Сейлемських відьом, з цього приводу на Різдво буде влаштований невеличкий святковий вечір. Вечеря, танці, інші розваги. До заходу запрошені учні всіх курсів.
Студенти у захваті загомоніли.
— Пані професорко! — я підняла руку щоб задати питання і чекала поки на мене звернуть увагу, — А нам треба приходити в парадній мантії?
— Директор велів приходити... — вона міцно стиснула губи перед тим як продовжити, — у піжамах. В яких забажаєте.
Ця новина остаточно викликала фурор. Гомон став такий, що ніхто вже нікого не чув.
— Є ще питання? — перекричала усіх Макґонеґел.
— А в який день то буде? — крикнула через натовп Лілі.
— Поки не вирішили, орієнтовно на різдвяних канікулах. Якщо це все, то усім надобраніч.
Ми швидко побігли до себе в кімнату, в голові вирували ідеї і здогадки: що, як, коли!? Що вдягати? Як з цього зробити щось пристойне? Поки я відходила від шоку, Лілі ривком відкрила шафу і почала вивалювати звідти речі.
— Та де ж ти... — бубоніла вона, перериваючи купи свого одягу, — Я купила її, коли ми подорожували Європою, вона має бути десь тут! Я все не хотіла її вдягати просто так. Ага!
В її руках опинилась сильно зім'ята зелена шовкова тканина, а я все чекала на пояснення.
— Це костюм, — вона розгорнула його, намагаючись розгладити руками, — Як з одного місця звісно, але якщо випрасувати!
— Так, буде супер, — я усміхнулась її відображенню в люстрі, — А що на ноги?
— От не знаю, в мене ніяких гарних капців немає, тільки оці що на мені, — вона кивнула головою на свої звичайні, трошки поношені, домашні капчики.
— Нічого, знайдемо щось! А от що мені вдягати я гадки не маю! Звичайну піжаму точно не хочу. Може зробити мантію із ковдри? — я накинула на себе ковдру зі свого ліжка, — Або зробити з неї грецьку тогу?
YOU ARE READING
Комірчина на п'ятому поверсі
FanfictionМародери і їх щасливі пустотливі роки в Гоґвортсі. Жарти, авантюри, кохання: як це бути старшекласником у школі чарів і чаклунства? - Не кажи так, наче ти здивований. - Здивований? Я шокований! Я був упевнений, що наступного разу опинюся в лікарні. ...
Найліпша піжама
Start from the beginning