Незломлені долею

Розділ 1

"Яке гарне небо, стало навіть легше дихати."

Карлотта сиділа на лавці у парку і дивилася на небо. На Лас-Вегас поступово опускався вечір. Повітря ставало не таким спекотним і було свіжішим, а небо починало набувати нових фарб. У парку ставало дедалі більше людей. Он там парочка закоханих, а там компанія друзів. Дехто прогулювався один, а біля одного дерева сидів хлопець і щось малював.

"Напевно він малює захід сонця, аж надто часто піднімає свій погляд вгору."

Начебто всі ці люди були не схожі. У всіх різна зовнішність і дуже мала ймовірність, що вони виявляться якось знайомі або в них будуть спільні інтереси. Але всіх щось об'єднувало - вони були щасливі. Кожен мав посмішку. Одні сміялися голосніше, інші просто посміхалися. Дивлячись на них, Карлотта задумалася.

"Чи зможу я так посміхатися?"

POV Карлотта

Майже рік тому мені пересадили серце. Операція пройшла успішно. Усі рідні мені люди плакали від щастя та посміхалися. Тільки чомусь я не могла цього зробити. Спершу мені навіть не хотілося ні з ким розмовляти. Я тільки відповідала на запитання лікарів про мій стан. Маму та сестру це дуже засмучувало. Але лікарі казали, що це нормально. Мовляв, потім мені стане краще. Тільки вже рік мені цікаво: коли настане це "потім"?

Через якийсь час мене виписали з лікарні. Лікарі сказали, що серце функціонує добре. Прописали мені ще купу різноманітних вітамінів і відправили додому. Зайшовши всередину я відразу пішла до себе в кімнату, сподіваючись, що ніхто не піде на мною.Відчинивши двері своєї кімнати, я озирнулась. Здавалося, що навіть вона змінилася. Сівши на ліжко я просто почала дивитись в одну точку, не рухаючись. За кілька хвилин у такому стані мене застав Савіо.

Підійшовши він просто сів поруч і обійняв мене. Я міцніше притулилася до нього і не витримавши заплакала. Савіо мовчки гладив мене по спині, не кажучи ні слова. Не знаю скільки пройшло часу, але в якийсь момент сльози закінчилися. Почувши, що я більше не плачу, Савіо підняв мою голову і подивився мені в очі.

- Чому ти плакала? Моя принцеса, ти сама не своя весь цей час. Що тебе турбує?

Відповідь я дала не одразу.Вона була, але вимовити її було надто складно. Через кілька хвилин, дуже здавленим голосом мені все ж таки вдалося відповісти.