Кажуть– що дурна,
Повинна була знати.
Але ж не знала.
Кожне слово тут – "обман",
Усі сльози лиш туман.
Не римується ніяк.
Хто ти? Доля чи Життя?
–Білий вірш? – Так, білий.
–Може краще як раніш?
– Ні мій друже, це полиш, Як раніше, вже ніколи.
– Невже білий? Білий вірш?Не твоє це, не пасує.
Я скажу тобі:"Облиш!"
Думка твоя мене давно не хвилює.
– Так це білий, це верлібр.
Але той, новий.
Ще ніхто так не писав,
Хоч і вільний він від рим.
Мене більше не хвилює думка твоя,
Хотіла сказати:
" Життя нове почала".
Можливо все скажу в пусту,
А може кому думку свою донесу.
Так, дивно. Не схоже на те що раніш.
–Забути про все?
Розпочати як гірш?
Мабуть...
Примітка:
Слова – думки автора.
Слова – розмова поета з оточуючими.
Mirabile horror– дивовижний жах (з лат.)
